Тема:  Де ж того євшану взяти, щоб у край свій повертав? (проблема історичної пам’яті за поемою Миколи Вороного «Євшан-зілля»)

Мета:  з’ясувати історичну основу поеми, закріпити знання змісту, сприяти розвитку навичок вдумливого, виразного читання, вміння аналізувати прочитане, продовжити формувати вміння робити  ідейно-художній аналіз, сприяти  пробудженню  в серцях дітейbr / патріотичних почуттів

Тип уроку: урок формування нових знань з  елементами дослідження

 Обладнання: портрет Миколи Вороного, збірка творів письменника, презентація до  твору «Євшан-зілля», (екран, проектор, комп’ютер), (роздатковий матеріал: фото, малюнки полину), пучечок полину

Хід уроку

Вчитель: Без минулого нема майбутнього. Історія  - це життєвий  корінь, на якому тримається  нація, народ. Ми завжди повинні звертати погляди у минуле, знати свою історію, не забувати: «Хто ми і звідки родом». Микола Вороний, тонкий лірик і романтик всю свою творчість присвятив  змалюванню рідної землі.  І  сьогодні у нас  є можливість заглянути у ту  дивну книгу історичного минулого, яка може перенесе нас у далекі часи життя нашого народу, дасть можливість відчути прекрасну  мелодику твору, відчути красу і силу поетичного слова, запахи рідної землі, яка додає великої сили і наснаги людині. Особливо це відчуває той, хто опиняється за її межами. Така людина дуже часто сумує за рідним краєм. Про все це ми дізнаємося в процесі роботи над текстом поеми Миколи Вороного «Євшан-зілля».

І. Оголошення теми  та завдань уроку.

Де ж того євшану взяти, щоб шлях у край свій повертав? (проблема історичної пам’яті за поемою Миколи Вороного «Євшан-зілля») - така тема нашого уроку. А епіграф:

Краще в ріднім краї милім

Полягти кістьми, сконати,

ніж в землі чужій, ворожій

В славі й шані пробувати.

                          М.Вороний.

(Учні записують у зошити)

Вчитель: На минулому уроці ми з вами ознайомилися з біографією М.Вороного, розпочали роботу над змістом твору, яку ви продовжили вдома. А сьогодні ми продовжимо роботу з текстом твору, в якому автор показав,  як важливо для людини пам’ятати ту рідну землю, звідки вона вийшла у світ; з’ясуємо історичну основу, жанр, зробимо ідейно-художній аналіз твору.

ІІ Активізація знань.

Вчитель: Перше, що ми зробимо, перевіримо свої знання про життєвий і творчий шлях Миколи Вороного.

Бліц-опитування:

1. Микола Вороний народився на Катеринославщині, тепер цей край називається –(Дніпропетровщина)
2. Де пройшло дитинство? (на Харківщині)
3. Де саме? (село Гончарівка, біля Харкова)
4. Чим відрізнялася родина Вороних? (у родині шанували народні звичаї і традиції, батьки прагнули дати дітям освіту)
5. Чим захоплювався Микола у дитинстві: (читав твори Жуля Верна, Фенімора Купера, любив вірші Тараса Шевченка)
6. Роки життя у Львові були особливими для поета, чому? (він навчався у львівському університеті, познайомився з Іваном Франком, працював разом з ним у журналі «Життя  і слово»)
7. Окрім літератури, чим ще захоплювався Микола Вороний? (театром, був актором і режисером в театрі Марка Кропивницького)
8. Які збірки творів поета ви знаєте? («Ліричні поезії», «В сяйві мрій»)
9. Життя письменника закінчилось трагічно. За що ж постраждав він? (За те, що любив Україну, переймався її долею був розстріляний у 1938 році)
10. Який твір підтверджує, що Микола Вороний був справжнім патріотом? («Євшан зілля»)
11. В якому році написана ця поема? (1899р.)
12. Хто головний герой твору «Євшан-зілля»? (юнак-половець)

Вчитель: Молодці! Тепер ми готові працювати далі. Переходимо до роботи з текстом поеми.

ІІІ. Цілевизначення та мотивація.

Вчитель: Спочатку поговоримо про історичну основу  поеми «Євшан – зілля».

Це було, як ми знаємо з історії,  в ХІ – ХІІ столітті, коли князював Володимир Мономах.

Миколу Вороного вразила легенда з Галицько-Волинського літопису про юнака, який не хотів повертатись на батьківщину, бо забув все. І поет вирішив написати про це. Взявши за основу літописну легенду пpо сина половецького хана, якого взяв у полон з ясиpем князь Володимиp, автоp спрямовує свою поему своїм сучасникам,  "котрі вже край  свій рідний зацурали, занедбали".  За легендою полонений хлопчик, відірваний від привільних половецьких степів, забув свій рід, мову, народ, його серце, зачерствіло, і посланці від батька нічим не могли оживити його пам’ять, крім пахощів чарівного євшан-зілля, що росте на його батьківщині. І коли співець дав понюхати юнакові євшан-зілля, той, заплакавши сказав: «Да лучче є на своїй землі кістьми лягти, аніж на чужій славному бути». Саме ці слова Микола Вороний взяв за епіграф, а події з легенди лягли в основу сюжету поеми. Події, описані Вороним, відбувалися за часів князювання Володимира Мономаха.
Вчитель: А далі у нас словникова робота

Словникова робота.

• Євшан-зілля – різновид трави полину.            Пустка – порожнеча.

• Ясир – полонені.                                               Небога – бідолашний.
• Зацурали – занедбали.                                      Твар – обличчя.
• Хан – половецький князь.                                Шатер – намет.
• Принада – привабливість.                                Байрак – яр.
• Гудець – співець, музикант.                              Блукати манівцями –
• Сірома – бідолаха.                                               ходити без дороги.

Вчитель: Переходимо до роботи з текстом

(Метод творчого читання)

1. На початку поеми є рядки, у яких автор висловлює надію, що українці, збайдужілі до рідного краю, можуть ще повернутися на рідну землю, до свого народу, вивчити рідну мову. (знайдіть і зачитайте ці рядки).
2. А як ви думаєте, чому ханський син став «за рідні уважати» чужий край і його звичаї? (йому жилося добре,вільно,у розкошах)
3. А в цей час його батько, старий хан, сумує за своїм сином. Знайдіть ті рядки, у яких мова йде про хана. Як автор описує страждання осиротілого батька? (страждав у самоті, переживав за сина, майже втративши надію на повернення його додому)
4. Поміркуйте, чому хан просить саме гудця повернути сина? (мав досвід, вмів співом переконувати людину)
5. Чи передбачав хан, що відповість син на прохання гудця повернутися на батьківщину? Які настанови він дав гудцеві? (так, наказав взяти євшан-зілля)
6. Знайдіть і перечитайте рядки, у яких говориться про пісні гудця. Скажіть, про що співає гудець?  Яка мелодія, як звучить цей спів? (про звитяжні походи, колискові пісні;пісня вільного краю лине з уст гудця, але серце юнака глухе до цих слів: Там, де пустка замість сеpця, порятунку вже не буде!; мелодія сильна, бурхлива, лагідна, ніжна)
7. Але ханський син залишився байдужим до цього співу і до розповіді про горе батька, чому? Як ви думаєте?  (за довгі роки у розкоші на чужині все забув)
8. Що ж заставило юнака стрепенутися, щось пригадати? Знайдіть рядки, в яких іде мова про стан юнака, про його переживання, думки, коли він відчув пахощі євшан-зілля. Як автор передає зміну в настрої хлопця? ( Конфлікт  у душі юнака: вибір між спокійним, узвичаєним життям бранця та небезпечним, сповненим тривог, вільним життям удома)
9. Як пояснити причину бурхливої реакції юнака на пахощі євшан-зілля? (почуття любові до рідного краю, який завжди кличе до себе своїми запахами, піснями. І ким би ти не був, і як би добре не було в чужій стороні, але вдома - найкраще).
10. Зіставте епіграф до поеми  («Да лучче сть на своей земли костю лечи, иже ли на чюже славну быти») з висловлюванням юнака:

Краще в ріднім краї милім

Полягти кістьми, сконати,

ніж в землі чужій, ворожій

В славі й шані пробувати. 

Що в них спільного? Як ви розумієте ці слова? (Здавалося, ніякі ліки не допоможуть, не зарадять зачерствілому серцю юнака. Та ось стаpий гудець виймає з-за пазухи жменьку сухого зілля зі степу, і пахощі цього зілля ніби пробудили пам’ять про рідний край,вогнем пронизали серце і юнак зрозумів, що рідні запахи, рідна земля дорожче за багатство і розкоші; пpокинулось найдоpожче, найсвятіше почуття - любов до рідного краю і жадана мить: «воля, воленька кохана!»: краще загинути в ріднім краї, біля рідних тобі людей, ніж жити в розкошах в чужій стороні. І вже ніякі перешкоди не зупинять юнака, бо голос рідного привільного степу кличе його, кличе голос крові, голос рідної землі. Саме це й повертає юнака назад додому. І він, "оминаючи сторожу", крадькома простує "в рідний степ, у край всемилий", бо найдорожче для людини - її рідна земля і воля).

Вчитель: Так, мабуть,є щось більше за слова. Це отой невидимий зв'язок з рідною землею, який повертає пам'ять людині, народу.

Вчитель: А тепер завдання групам (три групи): Якими постали у вашій уяві образи героїв поеми? І ще одна група (група мовознавців) попрацює з текстом поеми і розкаже нам про особливості її мови.

Працюємо над образами. Подумайте, а що ж для кожного з них символізувало євшан-зілля?

1. Хан (Мудрий хан, що знав тонкощі людської душі. Люблячий батько, сумує в самоті, його серце болить за сином, хоче повернути рідну дитину додому, вірить, що батьківська любов найсильніша  у  світі,  (символ: любов батька до сина,віра і остання надія на повернення сина, заповітна мрія, продовження роду)
2.  Гудець (Досвідчений гудець, який зумів пройти до Києва і виправдати надію хана, передбачливий…) (символ: любов до рідної землі, рідного слова, любов до пісні)
3. Молодий половець (Молодий половець,  нерозсудливий  і зрадливий, любить жити в розкошах, але згадавши рідні степи, він повертається  до свого роду не приспаним рабом, а вільним гордим орлом, стане надійним оборонцем рідної землі),  (воскресіння душі,ліки від забуття, повернення пам’яті).

Вчитель: Добре, а тепер давайте  подумаємо,  про що ж розповідається у творі? Яка головна думка поеми?

Тема: розповідь про молодого половця, який забув свій рідний край, рідну мову, своїх рідних.

Ідея:

Краще в ріднім краї милім

Полягти кістьми, сконати,

ніж в землі чужій, ворожій

В славі й шані пробувати.

Вчитель: Так, саме в цих словах криється основна думка твору. Ці слова говорить син половецького хана.  Як ми бачимо, вони за змістом співпадають зі словами з літопису. Поясніть, як ви їх розумієте.  (Обговорення у парах, можна групах). (юнак ніби прокидається від довгого сну, гаряча юнацька кров зажадала життєдайної волі і свободи, свого рідного дому, полинути в рідні степи, простори, на батьківщину, яка дарує щастя, п’янить, манить в своє лоно. Рідна земля наймиліша, краще полягти в бою за неї, ніж проживати в розкошах на чужині)

Давайте попробуємо створити ланцюжок повернення молодого половця додому:

Ланцюжок повернення половецького юнака додому: (чує слово, мелодію гри на музичному інструменті, пісню про звитяжні бої, колискову пісню, бачить євшан-зілля, нюхає – відчуває, переживає, змінюється, вирішує повернутися у рідний край). 

Вчитель:  Чи перегукуються давно минулі події, описані у творі, із сучасністю?

Знайдіть звернення поета до України, до українців:
        Україно! Мамо люба!

Чи не те з тобою сталось?

Чи синів твоїх багато

На степах твоїх лишилось?

(так, є нашого цвіту та й по всьому світу, багато українців покидають рідний край у пошуках кращого життя, замість того, щоб зробити щось для покращання його у своїй стороні. Блукають вони у пошуках щастя, не розуміючи, що щастя поруч, і знайти його можна тільки на рідній землі. Бракує їм тієї сили,  духу, що « зpива на ноги», що веде до борні проти неволі. Та є ще й такі українці, які живучи в Україні, чекають, що для них хтось створить кращі умови життя, а самі не дбають про неї).

Вчитель: А чи можна закінчити розмову не звернувши увагу на жанр і художні особливості твору?  З’ясовуємо і записуємо в зошити, що називається поемою .

  Поема – це великий ліро-епічний  віршований твір, у якому зображуються важливі події, яскраві, сильні людські характери, а змалювання подій супроводжуються авторськими відступами.

              Особливості поеми:

• єдність епічної розповіді та глибокої ліричності;
• детальне зображення подій і характеристика дійових осіб;
• наявність ліричного героя;
• тривалий час дії;
• віршова форма;
• піднесена, яскраво-емоційна мова.

Слово групі мовознавців

 (Орієнтовно: Ми звернули увагу, що твір читається легко. Мова твору багата художніми засобами:

 епітети: пісня рідна, половецька, невпинна; вчинки войовничі; слова гучні і мальовничі;   спів ніжний, колисковий любий, сильний, дужий; рідний степ, вільний, пишнобарвний квітчастий; край веселий: в землі чужій, ворожій;  кохана дитина; вдача молодецька; він сидить німий, байдужий; чарівне зілля;

синоніми: зажурився, засмутився; улещає, намовляє; йде, приходить;

метафори: оповідання зворушує почування, таїться пророкування; сну не знають його очі; кров’ю з серця слово точиться; виглядають очі; ти шугаєш соколом, вовком скачеш;

порівняння: наче вітер у негоду, загула пісня, мов скажена хуртовина, мов страшні громи стогнали струни і той спів;

Риторичні питання і звертання: Україно! Мамо рідна!

Чи не те ж з тобою сталось?

Чи синів твоїх багато на степах твоїх зосталось?)

Вчитель: молодці наші мовознавці, із завданням ви справилися добре. Я б хотіла звернути вашу увагу ще на такі вислови з твору, які стали крилатими:

 «Там, де пустка замість серця, порятунку вже не буде».

«Краще в ріднім краї милім

Полягти кістьми, сконати,

ніж в землі чужій, ворожій

в славі й шані пробувати».

V. Підсумок уроку.

Вчитель: (закріплення знань). Так як ми з вами працювали з текстом, то перевіримо наші знання тексту:

Літературний диктант. (відповіді записують у зошитах)

1. Як потрапив ханський у Київ? (взято в полон під час походу)
2. Хто взяв сина половецького хана в полон? (Володимир Мономах)
3. Як йому жилося? (добре, в розкошах)
4. А як жилося старому ханові у себе на батьківщини без сина? (страждав у самоті)
5. Кого хан посилає на пошуки свого сина? (гудця - віщуна)
6. Як сприйняв юнак спочатку розповідь і спів гудця? (байдуже)                    &n/pbsp;                 
7. Чому він залишився байдужим до слів і співу? (все забув)
8.  Про що ж були пісня гудця? (про бойові походи, звитяжні подвиги, а також колискові пісні)
9. Що нагадувало страшну хуртовину, «страшні Перуна громи»? ( )
10. Що ж заставило юнака стрепенутися, щось пригадати? (пахощі євшан-зілля)
11. Що ж відчув і побачив юнак під впливом цих пахощів? (згадав батенька свого, рідний степ)
12.  Хто у творі одночасно названий і соколом, і вовком, і чарівником? (гудець)

 (взаємоперевірка робіт)

VІ. Рефлексія та оцінювання.

Вчитель: Чи сподобався вам твір? Чим? (відповіді учнів)

          Де ж того євшану взяти,

          Того зілля привороту.

          Щоб на певний шлях направить, -

          Шлях у край свій повороту?- таким болісним риторичним запитанням закінчується поема. Поет ніби запитує: як пробудити в українців дух непокори, дух свободи? Яким зіллям розбудити їхні серця? І ми спробуємо дати відповідь на нього. (орієнтовно: у рідному краї, у серці, на рідній землі, у любові до рідного краю, у народній  пісні, у батьківській хаті, у доброті і людяності … і т.д.)

Вчитель: Дійсно так. І пригадуються мені слова великого пророка Шевченка:

І забудеться срамотна давняя година,

І оживе добра слава, слава України!

Оцінювання.

VІІ. Домашнє завдання

Ваше домашнє завдання:

Вміти характеризувати образи твору,використовуючи текс.

Підготуватися до написання твору-роздуму на одну з тем (на вибір):

1. «Там, де пустка замість серця, порятунку вже не буде
2. Де ж того євшану взяти,

    Того зілля привороту.

    Щоб на певний шлях направить  

    Шлях у край свій повороту?

3. Краще в ріднім краї милім

 Полягти кістьми, сконати,

 ніж в землі чужій, ворожій

 в славі й шані пробувати.

Урок підготовлено вчителем-методистом Дубовик Олександрою Миколаївною.

син на прохання гудця повернутися на батьківщину? Які настанови він дав гудцеві? (так, наказав взяти євшан-зілля)

b Спочатку поговоримо про історичну основу